Історія гімназії

У жовтні 1884 року на вузловій станції Люботин правлінням Хaрківсько-Миколаївської залізниці було відкрито перший на залізниці навчальний заклад - Люботинське залізничне двокласне училище.
Відкриваючи його, правління Харківсько-Миколаївської залізниці переслідувало мету: «... ввиду отдаленности и переполнения земских приходских и т.п. училищ, дать возможность первоначального обучения детям железнодорожных служащих и подготовить их в технические железнодорожные училища, которые находятся в Кременчуге и Николаеве».
Училище розташовувалося у 4 будівлях, із яких дві були кам'яні, а дві - дерев'яні. Приміщення училища будувалися поступово із ростом самого училища. Так, друге приміщення було відкрите у 1886 році, третє - у 1903 році, четверте - у 1908 році. У 1908 році приміщення училища складалися з 12 кімнат загальною площею 105,63 кв.саж.
З вересня 1897 року і до революції завідуючим училища був Яків Степанович Стефанов (він же вів уроки гімнастики), законовчителями в училищі працювали священики Петро Семенович Стефанов, Дмитро Порфирович Шопотов (з 1916 року - біженець) та діакон Олександр Михайлович Ліницький, вчителями працювали П.І. Резніков, І.І.Уланов, Л.М.Резнікова, В.В.Стефанова та інші.
З 1898 року і, майже, до революції, почесним блюстителем училища був інженер, директор-розпорядник Харківського акціонерного товариства «Нова Баварія» Федір Карлович Гершгеймер.

Термін навчання в училищі становив п'ять років. Існувало п'ять відділень, у кожному з яких передбачалося максимальне тижневе навантаження 33 години на тиждень. Обов'язковими начальними предметами були: Закон Божий (по три години на тиждень в усіх відділеннях), російська та слов'янська мови (7-10 годин), арифметика (6 годин), чистописання, креслення (лише у старших відділеннях по 1 годині), історія та географія (у 4 та 5 відділеннях по 2 години) Крім того, в училищі додатково викладали співи, рукоділля, малювання та гімнастику. До речі , це один із двох у Валківському повіті навчальних закладів, де гімнастика викладалася в усіх класах і в усіх відділеннях. З 1909 року в училищі для дівчаток було введено викладання крою та шиття.
Навчання у залізничному училищі було платним. Вартість плати для різних категорій населення була диференційована в залежності від заробітної плати, яку отримували батьки та опікуни: від 3 до 24 крб. за одну дитину. Для не залізничників оплата навчання не диференціювалася і становила 60 коп. в місяць за одну дитину.
Вартість навчання одного учня в залізничному училищі була досить великою серед залізничних училищ Харківсько-Миколаївської залізниці і в 90-роках XIX ст. становила 16 крб.70 коп.
Членами попечительства Люботинського залізничного двокласного училища з 1907 року були священик Я.С. Стефанов, лікар Л.Ф. Аксюк, місцевий землевласник П.А.Гладков, лікар, завідуючий залізничною лікарнею на станції Люботин Є.Т. Демков З 1895 року при Люботинському двокласному залізничному училищі існувала недільна школа. Положення «Про початкові народні училища.. .» прирівнювали недільні школи до загального типу початкових навчальних закладів з чітко визначеним завданням : «стверджувати в народі релігійні і моральні поняття і поширювати початкові знання». Вони призначалися для робітників та ремісників, які не мали можливостей одержати освіту звичайним способом. Над ними встановлювався шкільний нагляд міністерських чиновників, а з дозволу єпархіального начальства і велися законовчителем та вчителями залізничного училища.
Завідував недільною школою начальник четвертої дільниці служби колії Південної залізниці. Посібниками для читання слугували твори, схвалені Вченим комітетом МШС, та книги духовного змісту, схвалені Святим Синодом. Під час проведення занять використовували «волшебные фонари», за допомогою яких читання релігійних книг супроводжувалось «пояснительными туманными картинками».
В училищі з 1 грудня 1898 року почали працювали вечірні курси для дорослих, щоб навчити грамоті та основним правилам арифметики.
З початку 90-х років XIX ст. Люботинське залізничне двокласне училище становиться одним з найбільших навчальних закладів Валківського повіту за кількістю вихованців.
З 1897 року при залізничному училищі було створено гуртожиток для учнів, що дало можливість навчатися дітям із віддалених хуторів та із залізничної лінії. У гуртожитку проживали лише хлопчики-діти залізничників і користувалися за плату 5 крб. в місяць повним утриманням за виключенням одягу. Кількість дітей, які проживали в гуртожитку училища, була найбільшою по Харківсько-Миколаївській залізниці і становила 40-55 учнів.
На базі залізничного училища працювали недільна школа, вечірні курси для робітників, курси креслення, гуртки та групи із влаштування розваг.
З 1907 року було створено «Товариство допомоги учням, дітям службовців Південної залізниці", яке надавало допомогу в навчанні дітей малозабезпеченим залізничникам і в Люботині.
Наступного року на ст. Люботин були відкриті курси креслення і малювання для дорослих робітників. Курси також працювали при залізничному училищі на підставі затверджених попечителем Харківського навчального округу 19 вересня 1900 року правил та згідно із затвердженими 5 жовтня 1900 року програм.
На курсах викладалися геометричне креслення, проекційне креслення, технічне креслення, малювання, геометрія та арифметика.
Викладачами курсів працювали вчителі залізничного училища, завідував і спостерігав за курсами начальник ІУ дільниці служби колії Харківсько-Миколаївської залізниці. Плата за навчання не встановлювалася, курси утримувалися на кошти Харківсько-Миколаївської залізниці . На курси приймали лише грамотних робітників, яким виповнилося 16 років.
У 1917-1923 роках у зв'язку із корінною ломкою системи освіти Російської імперії значні зміни відбулися у Люботинському двокласному залізничному училищі: запроваджується українізація, створювалися єдина трудова школа з самообслуговуванням, скасовувалися домашні завдання, відмінялася п'ятибальна система оцінювання учнів, з'явилися нові дитячі організації. Змінилася і назва школи : у 1920 році - це Люботинська семирічка №2, але збереглося підпорядкування управлінню Південної залізниці.
Залізничною ця школа залишалася до 1961 року, коли всі залізничні школи були передані у підпорядкування Міністерства народної освіти УРСР. Правда, у червні 1930 року президія Люботинського райвиконкому ухвалювала рішення про передачу Люботинської залізничної школи № 13 (колишня Люботинська семирічка №2) з іншими залізничними школами у відання райінспектири при райвиконкомі, але через ліквідацію району фактична передача шкіл не відбулася.

У 1936 році Люботинська залізнична школа № 13 стала середньою і через два роки відбувся перший випуск десятикласників.
Після звільнення від німецьких загарбників Люботина заняття в школі відновилися у 1943 році.

З 1961 року всі школи передано у підпорядкування Міністерства народної освіти УРСР. Школа отримала нову назву і номер - середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням №1.

З 1966 року середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням № 1 стає Люботинською середньою школою № 1. У 1991 році вона отримає назву Люботинська загальноосвітня школа I-III ступенів № 1. А з 2004 року - Люботинська гімназія № 1.